Warning: A non-numeric value encountered in /home/lawexp00/law-expert.com.ua/www/wp-includes/functions.php on line 64
Конвенція про права дитини

Конвенція про права дитини

Конвенція про права дитини є документом міжнародного права, згідно якого держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

Згідно статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 4 Конвенції, держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для здійснення прав, визнаних у Конвенції:

Стаття 5. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов’язки батьків, членів розширеної сім’ї чи общини, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Стаття 6. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід’ємне право на життя.

Стаття 7. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження …

Стаття 8. Держави-учасниці зобов’язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки, …

Стаття 9, 10, 11. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню …

Стаття 12, 13, 14. Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, …

Стаття 15. Держави-учасниці визнають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів…

Стаття 16. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність…

Стаття 17. Держави-учасниці забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів, особливо до таких, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини…

Стаття 18. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини…

Стаття 19. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину…

Стаття 20. Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою…
Стаття 21. Держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку,..
Стаття 22. Держави-учасниці вживають необхідних заходів, щоб забезпечити дитині, яка бажає одержати статус біженця або яка вважається біженцем, відповідно до застосовувапних міжнародним або внутрішнім правом і процедурами, належний захист і гуманітарну допомогу в користування застосовуваними правами, викладеними в Конвенції та інших міжнародних документах, учасницями яких є зазначені держави…
Стаття 23. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність,..
Стаття 24. Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я…
Стаття 25. Держави-учасниці визнають право дитини, яка віддана компетентними органамина піклування з метою догляду за нею, її захисту або психічного чи фізичного лікування, на періодичну оцінку лікування, наданого дитині, і всіх інших умов, пов’язаних з таким піклуванням про дитину.
Стаття 26. Держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування …
Стаття 27. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини…
Стаття 28, 29. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту …
Стаття 30. У таких державах, де існують етнічні, релігійні або мовні меншості чи особи з числа корінного населення, дитині, яка належить до таких меншостей чи корінного населення, не може бути відмовлено в праві спільно з іншими членами її групи користуватися своєю культурою, сповідати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою.
Стаття 31. Держави-учасниці визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та заматися мистецтвом…
Стаття 32. Держави-учасниці визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку…
Стаття 33. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, включаючи законодавчі, адміністративні та соціальні, а також заходи в галузі освіти, з тим щоб захистити дітей від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, як вони визначені у відповідних міжнародних договорах, та не допускати залучення дітей до протизаконного виробництва таких речовин і торгівлі ними.
Стаття 34. Держави-учасниці зобов’язані захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сеусуальних розбещень…
Стаття 35. Держави-учасниці вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях всіх необхідних заходів щодо відвернення викрадень дітей, торгілі дітьми чи їх контрабанди в будь-яких цілях і в будь-якій формі.
Стаття 36. Держави-учасниці захищають дитину від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини.
Стаття 37. Держави-учасниці забезпечують, щоб:
a) щоб жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання…
b) жодна дитина не була позбавлена волі незаконним або свавільним чином…
c) гуманне ставлення до кожної позбавленої волі дитини і повагу до гідності її особи з урахуванням потреб осіб її віку…
d) кожна позбавлена волі дитина мала право на негайний доступ до правової та іншої відповідної допомоги …
Стаття 38. Держави-учасниці зобов’язані поважати норми міжнародного гуманітарного права, що застосовуються до них у випадку збройних конфліктів і мають відношення до дітей, та забезпечувати їх додержання…
Стаття 39. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації чи зловживань, катувань чи будь-яких жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи збройних конфліктів…
Стаття 40. Держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інщих та при кому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві…

Только администратор может добавлять новых пользователей.

Войти
Заказать звонок